Родинне свято «Роду наш красний, роду наш прекрасний»

Для учнів 6 класу

                  Мета:           сприяти зміцненню добрих стосунків між учнями та їхніми батьками; розвивати вміння виразного читання, творчі та акторські здібності, вміння самостійно опрацьовувати матеріал; виховувати в учнів любов до своїх родин, повагу до сімейних традицій та бажання берегти родину, як часточку великої родини— українського народу.

Наочне оформлення: плакати генеалогічних родинних дерев для виставки «Історія мого родоводу», родинні фотографії учнів класу для виставки «Зазирни у сімейний альбом», вислови про родину. Актова зала прикрашена кольоровими повітряними кульками, великими яскравими квітами, вирізаними з паперу.

Музичне оформлення: фонограми до пісень: «Одна калина», Т.Повалій «Пісня про матір», Н. Яремчука «Родина», пісню «Мамине серце», «Пісня для татуся».

Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, батьки за бажанням приносять на виховний захід «фірмові» родинні страви.

Хід свята

Лунає в записі пісні Н. Матвієнко, яка супроводжується відеороликом

У полі калина, У полі червона. Хорошенько цвіте. Приспів: Ой роду наш красний, Роду наш прекрасний, Не цураймося, признаваймося, Бо багацько нас є.* Що перший цвіточок - То рідний батенько. Хорошенько цвіте. Приспів. Що другий цвіточок - То рідная ненька. Хорошенько цвіте. Приспів. Що третій цвіточок - Рідна сторононька. Хорошенько цвіте. Українська народна пісня

Вчитель:  Шановні гості! Дорогі діти, батьки, наші рідні, вітаю вас на нашому святі! Сьогодні ми зібралися, щоб провести родинне свято, присвячене сім’ї. Ми з вами всі — український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. Родина — це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і школа, і весь народ український. Родина до родини — народ. А щоб нашому українському роду не було переводу, треба берегти його, шанувати. Тож запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, мудре, на свято родини "Роду наш красний, роду наш прекрасний!".

Виходять двоє дітей зі святковим короваєм

1 – дівчинка:      Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

2 – хлопчик:       Для гостей відкрита

Хата наша біла.

1 – дівчинка:      Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

2 – хлопчик:       Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Обходять родинне коло і ставлять коровай у центрі на столі.

Всі учні вихолодять на сцену і виконують пісню «Ласкаво просимо!»

Ведучий 1: Родина – найдорожче для кожної людини. «З родини йде життя людини», - говорить народна мудрість. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові й добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

Ведуча 2:   З давніх-давен існувала така традиція: кожен повинен знати свій рід до сьомого коліна поіменно. З кожним членом роду були пов’язані цікаві історії, чим більше людина знала про свій рід, тим довше жила пам’ять про померлих родичів, тим більше берегли й підтримували живих.

Учень:       Сім'я- це дерево родинне,

З широким листям на гілках,

Це роздоріжжя, де з дитинства,

Життєвий починаєм шлях.

Учениця:   Сім'я – це те гніздо, з якого,

Всі пташенята у політ ,

Летять, але до гілля того,

Вертаються, крізь далеч літ

Учень:       Щоб знову у гніздечку тому,

Ще побувати, хоч на мить,

Бо що ще є рідніше дому?

Тож  сім'ї ваші бережіть.

Учениця:   Не обминайте добрим словом,

Увагою  не обходіть,

Зігрійте ласкою й любов'ю ,

Або й сльозами окропіть.

Учень:       Так дерево сильнішим стане,

І буйним цвітом зацвіте,

Обгорне ніжно вас гілками,

Й коріння глибше проросте.

Наталя Хаммоуда

Ведуча 2:   Учні нашого класу дослідили історію своєї родини, створивши генеалогічні дерева та підготували цікаві розповіді про своїх предків, надамо їм слова.

Учні представляють  результати своєї роботи

Ведучий 1: Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинними сім’ями. Для того, щоб річка завжди була повноводною, а велика родина українська щасливою, нам треба любити й шанувати свою Батьківщину, свій народ.

Учень:       Усе моє, все зветься Україна

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

                                                                                                   Ліна Костенко.

Учениця:   Усе, що є найкраще у дитини:

Її талант, культура, доброта –

Від тата й мами йде і від родини –

Незаперечна істина свята.

Сім’я, родина –це велике диво,

Там є любов і ласка, і тепло.

Там дітям затишно і радісно, й щасливо,

Тепер у нас і завжди так було.

Як тато є й матуся є рідненька,

Там добре дітям, є в них доброта.

В дітей тоді й сорочечка біленька,

І ластівкою мрія заліта.

Сім’я, родина в кожного хай буде,

В ній стільки щастя, мудрості й тепла!

Живіть щасливо на землі цій, люди,

Й щоб доля ваша світлою була!

Надія Красоткіна

Учениця виконує пісню «Одна калина»

Ведуча 2:   Є скарби, заховані в землю, є такі, що розташовані на поверхні й передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить пам’ять роду, його звичаї, традиції. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишивка, дідусева казка – все це наша родослівна пам’ять, наші символи, наша історія, може, погана й сумна, але в основі своїй величина й  всествердження. 

Ведучий 1:           Завжди створювала затишок і лад у сім’ї  жінка, тому й назвали її берегинею сімейного вогнища. Мамо, Берегиня наша! Це ти тихою колисковою оберігала мій сон в дитинстві, це ти навчила жити за законами життя, у вихорі доріг будила совість, берегла від ганьби. І я стою на коліна перед любов’ю й добротою, перед мужністю твоєю.  

Учень:       Найкращі дні для наших матерів -
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми можемо для матері зробити.

Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот щоденних вистачає.

Учениця виконує пісню «Мамине серце»

Ведуча 2:            Пропонуємо послухати таку легенду про матір.

1-а учениця:       Дівчину вродливу юнак покохав,
Дорожче від неї у світі не мав,
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.   

Учень:                             Тебе я кохаю. За тебе умру...
                                   Віддам за кохання і неньку стару!”

2-а учениця:       Та мила його не боялась гріха:
Була, як гадюка, сварлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:

1-а учениця:        "Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси”.

2-а учениця:             Юнак, мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав.
І стався о півночі лютий злочин:
Мов кат, витяв серце у матері син.
І знову до милої, з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах.
Ось-ось добігає, не чуючи ніг...
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров’ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло...
Востаннє озвалось до сина в ту мить:

3-я учениця:        «Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить?»

                                                  Микола Вороний.

Ведучий 1:          Слово «мама» росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас. Важко освідомити все те, що вміщує в себе це звичне і водночас дороге слово – мати. Бо матір – це означає мати все.  Мама ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама жертвує заради нас усім: і сном, і відпочинком.

Учень:       Мати піде – в серці лишить рану.
Всохне корінь наш і родовід...
Заклинаєм: бережіть всі маму!
Діти світу, маму бережіть!
І коли згрубіла ваша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей.
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани – від дітей!

Учениця виконує пісню Т.Повалій «Пісня про матір»

Ведучий 1: В українській сім’ї головою родини, за традицією, був батько. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана, врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом. Батько має в сім’ї безперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник.

Учень:        Батьку любий, тату милий

Нинішньої днинки,

Ти прийшов до нас на свято,

Нашої родини.

Ми тобі складаєм нині

Щире побажання,

Щоб прожив ти многі літа,

Не зазнав страждання,

Щоб ти вивів нас у люди

Та пишався нами,

Щоб гордитись міг своїми

Донями й синами.

Учениця виконує  «Пісня для татуся»

Ведуча 2^  А як же долають побутові незгоди наші глави сімейства. Виступи батьків у конкурсах:

Гра «Впізнай свою дитину».

Батьки шукають своїх дітей із зав’язаними очима.

Гра «Чи знаєте ви одне одного?»

Тата пишуть на листках відповіді, а мами відповідають усно.

1. Які улюблені квіти дружини?

2. Якому видові спорту віддає перевагу чоловік?

3. Яка улюблена справа тещі?

4. Яке перше слово сказала ваша дитина?

5. Що любить робити ваша дитина?

Гра «Татові й мамині справи»

Перед кожною дитиною 2 коробочки: червона – мамина, синя  - татова. Діти кладуть фішки у коробочки.

               1.     Хто вам читає книжки?

               2.     Хто з вами ходить на прогулянку?

               3.     Хто вчить з вами уроки?

               4.     Хто купує хліб та інші продукти?

               5.     Хто прибирає у квартирі?

                                 6.     З ким ви частіше виконуєте різну роботу?

Гра «Татова донечка»

Татусі мають швидко і красиво зав’язати бантик доньці.

Гра"Коли мами немає дома"  хто швидше й смачніше приготує бутерброди.

«Танець -гра « Гопак» 

Татусі разом з дітьми виконують танець.

Конкурс «Я гарний кухар»

На жеребках написані страви: холодець, голубці, торт з печінки (можна будь-яку страву). Чоловіки витягують жеребок і детальнорозповідають, як її приготувати.

Конкурс для всіх, хто знає найбільше прислів’їв про матір, батька, сім’ю. Називаються такі:

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Який дуб, такий тин, який батько, такий син.

Яке дерево, такі в нього квіточки.

Які батьки, такі й діточки.

Яка сім’я, такий і я.

Ведучий 1: У гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з нас люди –  бабусі і дідусі.   

Учень 1:    Бабусю кохана, голубко сивенька,

Добра вам зичу з цілого серденька.

І щастя бажаю, й здоров’я міцного.

 Прийміть ці бажання від онука малого.

Учениця 1:         Пробач мені, люба бабуся,

Провини дитячі мої

Люблю я тебе, моя рідна,

Ласкаві очі твої.

Учень 1:    Як виросту, люба бабусю,

Дороги твої я встелю

Квітками з весняного

                   За ласку й турботу твою.

Учень 2:    Любий, дорогий наш дідусю,
Ми, твої внучата,
Прибігаємо до тебе
Щастя побажати.
Хоч твій волос сивиною
Густо посріблився,

                        Ти для нас, дітей маленьких,
 Другом залишився.

Учениця 2:                Ти нас батькові й матусі
Помогаєш вчити,
Як зростати чесним, добрим
Як по правді жити.
Ми твої слова розважні
 Пам’ятати будем
І в житті твою науку
Пронесемо всюди!

Звучить  пісня: «Хай не старять вас роки, дорогі мої батьки…». Онуки з квітами йдуть у зал, цілують своїх бабусь та дідусів

Ведучий 1: У світі є батьки і діти. Ваші батьки й матері – діти своїх батьків і матерів, ваших дідусів і бабусь. Рід людський складається з поколінь. Це велика мудрість нашого буття. Повага, шанування старших поколінь – закон життя.

Ведуча 2:   Тож будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів.  " Бо три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти"- говорить українська мудрість. Старість – невідворотна, смерть невблаганна. Перед цими нещастями не можна зачинити двері свого дому.

Ведучий 1:

А від поганих дітей, дім не можна вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від нас – самих дітей.

Учениця 1:         Пам’ятайте: як ви, діти, шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас. Бережіть здоров’я батьків!

Учень 2:    Пам’ятайте, що рано старіють і хворіють ваші батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних хвилювань, кривд.

Учениця :  Кожне ваше недобре слово – подряпина на ніжній материнській душі. Вона знає все: і кривди, і біль, і горе. Але від кожної подряпини назавжди залишається ранка, - пам’ятайте про це!

Учень і учениця з хлібом і сіллю на вишитому рушнику

Учениця:   Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінко чемна

Кладе на вкраїнський рушник.

Учень:       Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братнюю

На довгі роки, на вічні віки.

Підносять хліб і сіль найстаршому представникові родин

Ведучий 1: Людське безсмертя з роду і до роду,

Увись росте з корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне,-

                   Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

Ведуча 2:   Рід великий, край багатий

Лине пісня з поля.

                   Будем долі віншувати,

                   Щоб родила доля

І живлющу воду,

                                      Нема роду перевод

І не буде зроду.

Звучить пісня Н. Яремчука «Родина»