Поради батькам

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.     Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.     Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.     Ніколі не навчайте тому, в чому самі не обізнані.

4.     Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.     Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.     Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.     Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.     Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.     Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.   Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.    Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні

Мистецтво жити з дітьми

Заняття з батьками 

Якщо у сім'ї шанують почуття дитини, то вона колись шануватиме почуття інших людей або інакше:

1.    Чи вважаєте Ви, що вашій сім'ї властиве взаєморозуміння з дітьми?

2.    Чи відкриваються Вам діти у розмові, чи діляться з Вами найпотаємнішим,
чи просять поради?

3.    Чи цікавляться Вашою роботою?

4.    Чи знаєте Ви друзів ваших дітей?

5.    Чи бувають вони у Вас дома?

6.    Чи беруть діти разом з Вами участь у господарських турботах?

7.    Чи перевіряєте Ви, як вони вчать уроки?

8.    Чи маєте Ви спільні заняття або захоплення?

9.    Чи діти беруть участь у підготовці до сімейних свят?

10.Чи бажають діти, щоб Ви були присутні на їх дитячих святах, чи намагаються
проводити їх без дорослих?

11.Чи обговорюєте Ви з дітьми   прочитані   книги, переглянуті телевізійні
програми?

12.Чи берете участь у дитячих прогулянках, походах тощо?

Пам'ятаймо, що не можна звинувачувати у прорахунках у вихованні своїх дітей когось. Хороші чи погані діти - це дзеркало вашої моралі, вашої поведінки, вашої культури.

Про що розкажуть малюнки дитини

Важливим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту.

Дуже важливо, щоб батьки могли вчасно реагувати на зміни психічного здоров'я дитини, наприклад, за допомогою її малюнків. Психологи вже давно свідчать про важливість дитячого малювання - не тільки як шляху психічного розвитку, а й як засобу діагностики психічного стану. Л.Виготський вважав, що дитяче малювання - це графічна мова, яка міститься десь посередині між жестами та усним мовленням, з одного боку, та письмовою мовою - з іншого.

У малюнку дитина відтворює навколишню дійсність, надає відображуваному особистісний зміст. Дитяче малювання - це особливий вид мови, яка дає змогу розповісти про предмет і зміст дитячого життя через призму мислення, почуттів, уяви.
Відомий дитячий психотерапевт Вайолет Оклендер пропонує давати дітям досить оригінальні завдання: "Намалюй, яким був би світ, якби він був таким, як тобі хочеться", "Намалюй, що ти відчував, коли посварився з братом", "Намалюй свій найщасливіший момент у житті" тощо.

Тож нехай дитина малює і фарбами, і олівцями, і фломастерами, і кольоровою крейдою. Не треба заважати, якщо вона захоче щось домалювати кульковою ручкою на акварелі чи розмалювати гуашшю знайдений надворі кругляк. Коли дитина починає малювати себе у важких життєвих ситуаціях або щодня малює свої страшні сни - це сигнал про її неблагополучний емоційний стан. Іноді малюнки можуть розповісти наскільки комфортно почувається маленька людина в довкіллі. На думку психологів і психотерапевтів, переносячи на папір свої страхи й переживання, дитина допомагає собі впоратися з непростими життєвими проблемами.

Так, діти, що почуваються невпевнено, створюють малюнки, схожі на схеми метро, системи водогонів із кранами чи географічні карти, - наче намагаючись упорядкувати мінливий і хиткий світ дорослих. Ті, які зазнали сильного переляку, повторюють страшні фрагменти в кожному наступному малюнку. Адже це - найприродніший для дитини спосіб розібратися, що її лякає. Найчастіше дражлива тема потроху сходить нанівець, і в дитини з'являються нові сюжети.

Дуже промовистими є зображення окремих фігурок. Приміром, якщо дитина постійно малює самотніх "героїв", то, можливо, їй бракує уваги й любові дорослих або спілкування з однолітками - дітям властиво мислити "сімейними" категоріями. Людинка з піднятими чи опущеними вниз стиснутими кулачками свідчить про песимістичний настрій або агресивність автора. Великі очі з промальованими зіницями або без зіниць, із заштрихованими склерами - символ страху або тривоги. Про невпевненість промовляють ноги, які не мають ступнів. За нормального стану мальовані герої і героїні мають стійкі опори - ступні або широкий поділ довгої сукні. Певна себе, урівноважена дитина зазвичай концентрує зображення в центрі аркуша, використовуючи жирні чіткі лінії.

Колір використовується як засіб характеристики персонажа та свого ставлення до нього. До того ж, зміст дитячого малюнка залежить від загальної розумової активності його автора. Адже дитина - соціальна істота, і її хвилюють усі вияви людського життя. Малюнки віддзеркалюють орієнтації сім'ї і всього соціального середовища, що впливає на дитину, а також її внутрішні позиції. У малюнках сім'ї, дитина,яка відчуває емоційне благополуччя, зображує, як правило, усіх членів сім'ї, об'єднаних спільною діяльністю, яскравими кольорами.

Позитивне ставлення висловлюється в чистих, яскравих фарбах - жовтій, червоній, блакитній, жовтогарячій, зеленій. Гарними, на думку дітей, є орнаменти, дивовижні явища природи, симпатичні тварини, позитивні вчинки оточуючих тощо. Прикре, непривабливе зображується темними кольорами (чорний, коричневий, фіолетовий).

Учені вже давно помітили, яке значення для характеристики дитини та її психічного стану має вибір того чи іншого кольору.

Білий - колір мрії, чистоти, світлих почуттів.

Сірий - нейтральність, потаємність; якщо сірий колір не подобається - це показник імпульсивності, легковажності.

Блакитний - прагнення до психічної рівноваги, вірність, вразливість, чистота почуттів.

Синій - колір неба, духовності, почуття впевненості, меланхолії; дитина, якій подобається цей колір, має частіше відпочивати, бо швидко втомлюється. Дитина, якій цей колір не подобається, - нерішуча, відлюдкувата.

Зелений - сталість у почуттях, небажання будь-яких змін, символ стабільності, упевненості, потреба самовизначення, схильність до лідерства, прямолінійність, безкомпромісність. Дитина, якій цей колір не подобається, почувається скривдженою, самотньою.

Жовтий - створює гарний настрій, це - спокій, інтелігентність, спілкування з оточуючими, прагнення до незалежності, надія. Якщо колір не подобається - депресія, відчуття невпевненості, небезпеки.

Жовтогарячий - інтуїція, мрійливість; якщо не подобається - лицемірство і підступність.

Рожевий - колір життя, усього живого; добро, любов, спокій, чисті почуття; не подобається - хвилювання, дратівливість.

Червоний - прагнення до успіху, активність, драматизація переживань, діяльність, сміливість, воля, лідерство, дратівливість. Якщо не подобається - комплекс меншовартості, страх перед сварками.

Фіолетовий - тривожність, дитина легко підпадає під вплив оточуючих, почуття страху, образи, стресова напруженість.

Коричневий - вразливість, хворобливість, цінування традицій сім'ї. Якщо не подобається - самолюбство, егоїзм, потайливість.

Чорний - символ зречення, похмуре сприймання життя, невпевненість у собі, схильність до стресу, депресій.

Отже, кольори малюнку можуть свідчити про емоційний стан дитини, ставлення до близьких, родини. Для того, щоб виявити, чи вистачає дитині родинного тепла, можна використати кольоровий тест Фрілінга. Дайте їй аркуш білого паперу і запропонуйте уявити, що з нею бажає подружитись якась чудернацька і добра тварина. Який вигляд вона матиме? Якого кольору буде? Нехай дитина намалює її кольоровими олівцями. Потім можна тлумачити малюнок за тестом Фрілінга, звертаючи увагу на певні особливості.

Перевагу не віддано жодному кольорові: ультрамарин, червоний, червоно-оранжевий або пурпурний. Дитині потрібне сильне і добре керівництво. Вона затишно почувається в батьківському домі й легко знаходить друзів. Якщо переважають ніжні й теплі тони, особливо - рожевий, пурпуровий, жовто-зелений або небесно-блакитний, - дитина почувається дещо самотньо, і добра тварина уявляється їй чимось на зразок бажаного подарунка. Такій дитині необхідно більше любові, і, крім цього, ви повинні подбати, щоб вона знайшла собі нових друзів.

Перевага коричневих тонів означає, що дитина потребує захисту. Утім, можливо, що просто вона натуралістично зобразила звичайний колір хутра тварини - про це можна сперечатися.

Багато контрастів: червоний, червоно-оранжевий у поєднанні з чорним, коричневим - дитина прагне до самостійності, виявляє упертість. Свого "приятеля" вона уявляє як істоту, що навіває страх.

Багато червоного і червоно-оранжевого - дитина хоче відстояти своє місце, зараз вона дещо пригнічена.

Перевага жовтих тонів - майже завжди означає, що дитина дуже нервова, не може зосередитися на чомусь конкретному. Можливо, вона обдарована, але цю обдарованість слід розвивати і поглиблювати.

Багато сірого - дитина боїться, що їй відмовлять.

Багато чорного-страх перед невідомим. Дитина потребує захисту і теплоти.

Багато білого - неусвідомлений вияв страху перед єднанням зі своїм життєвим світом (замість телевізора дитині потрібні казки, можливість щось майструвати).

Багато пурпурового - страх перед стороннім впливом.

Багато рожевого - страх бути самотнім.

Багато зеленого і трави - якісь психологічні бар'єри; часто виявляється як надмірна образливість. Стосунки з реальністю нерідко порушені (мрійник).

Якщо головний колір - ультрамарин, може йтися про певну іпохондричність (хворобливий стан, що характеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров'я), а також про те, що дитина боїться власного дому.

Якщо переважають фіолетовий і пурпурний - то, за наявності природної життєвої сили, це свідчить про магічно-потойбічний страх (можливо, удома є старі хворі родичі).

Але не слід, глянувши на твір своєї дитини, відразу впадати у відчай або ставити діагноз - цілком можливо, що ви не врахували всіх нюансів і неправильно інтерпретували "піктограму". Повну картину психічного й емоційного стану може дати лише кваліфікований дитячий психолог.

.