Для учнів 7 класу
Мета: розширити знання учнів про рідне місто, його
історію, на прикладі відомих
людей сприяти формуванню активної життєвої позиції; розвивати вміння самостійної роботи з різними
джерелами інформації; виховувати любов до рідного міста, гордість за нього,
бажання примножувати його славу.
Наочне оформлення: презентація "Моє місто", карта України і міста, прапор,
герб міста, добірка
матеріалів про історію міста, фотовиставка «Мальовничі куточки Бучі», фотоматеріали про М.Мурашка,
В.Камінського, Л.Панченка, М.Булгакова, малюнки та фотографії міста.
Музичне оформлення: фонозаписи «Полонеза»
Огінського, гімн міста.
Обладнання: комп’ютер, мультимедійний
проектор,
стелаж для виставки.
Тільки та людина
творча, яка навчилася
пристосовуватись і змінюватися,
усвідомила
той факт, що жодні
знання не є
гарантією успіху, лише процес
пошуку
знань створює його
основу
К.Роджерс
Хід заочної подорожі
Для
проведення виховної години учні класу об’єдналися у групи. Перед кожною групою
стояло певне завдання:
історики -
систематизація матеріалу з історії краю, дослідження походження назви,
символіки міста;
літератори-пошук
про місто віршів, легенд, описів в художніх творах;
біографи
- дослідження біографій видатних особистостей, які жили і
працювали в місті;
художники
- добір фотоматеріалів, створення презентацій, малюнків
про визначні місця.
Учні розташовуються в класній кімнаті.
Перегляд відеоролику «Рідне місто Буча»
(11 хв.)
Вчитель: Кожній людині мила своя сторона! Земля, на
якій ви народились, є рідною для вас, бо на ній живуть ваші мама і тато,
братики і сестрички, бабуся і дідусь – ваш рід, ваша родина.
Наш
урок-подорож пропоную розпочати рядками про нашу малу батьківщину – місто Бучу
Під
мелодію «Полонеза» Огінського
Тремтить весна в ранковій прохолоді,
Заводить хоровод квіткова заметіль,
В бучанські вікна сонце сходить,
На пелюстки сідає перший джміль
Навколо сосни вікові застигли.
В них мудрість вікова минулих днів.
Бучанський рідний край - ти гордість наша,
Усіх, хто будував, творив і просто жив!
Н.Шевченко
Мозковий штурм «Моє місто
для мене…»
Учитель пропонує учням продовжити речення:
·
Моє
місто для мене…
·
Я люблю
своє місто, бо…
Вчитель: Рідний край … Він починається від батьківського
порогу, стрункої тополі, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по
садочку.
Найсвятішими
для нас є слова Україна, Батьківщина, Буча. Адже Буча- це не тільки частинка
України, а й рідна домівка і те місце, де більшість із вас народились і
виросли, де минули найкращі роки вашого життя.
Ми любимо наше місто та пишаємося його історією. А чи добре знаємо ми її?
Наша сьогоднішня подорож покликана поглибити ваші знання про історичне минуле
рідного краю, видатних людей, які тут
жили і творили.
До цього ви об’єдналися у групи і проводили
певну пошукову роботу, працюючи над проектом «Моє рідне місто».
Тож зараз настав час презентувати свою роботу.
Хто не знає свого минулого,
той не вартий майбутнього,
хто не відає про славу своїх предків,
той сам не вартий пошани
М.Рильський
Історик 1: 1 січня 2007 року
наша Буча стала містом. До цього часу це було найбільше у Європі селище
міського типу із населенням понад 30 тис. чоловік, із площею - у 3087 гектарів.
Розташована Буча за 30 км на північний захід від Києва в мальовничій лісовій
місцевості.
Історик 2: Буча має свою символіку, яка повною мірою
відображає історичні та етнографічні традиції краю. 23 жовтня .2001 р. селищною
радою було затверджено герб і прапор Бучі. Великий герб Бучі має форму щита
темно-зеленого кольору. В центрі композиції розміщений головний елемент гербу –
стилізований знак, який символізує «родове дерево міста». Воно має 4 гілки (це
чотири села: Яблунька, Мельники, Лісова Буча і Ястремщина, які були об`єднані і
дали основу сучасній Бучі) та міцне коріння, в основу якого вписаний фрагмент
залізничної колії. Герб обрамлює віночок з гілок дубового та лаврового дерева
(символи сили та слави), які ув`язані стрічками зеленого, білого і жовтого
кольорів – кольорів прапора Бучі. Верхня частина герба обрамлена стрічкою,
лінії якої повторяють лінії герба, цим самим підкреслюючи образ відкритою
книжки, яка символізує книгу життя. Віночок герба виконаний у вигляді
декоративного розпису, характерного для українських традицій. В основі герба –
“1901” – рік заснування міста Бучі.
Історик
3: Прапор міста –
стяг, що складається з двох рівновеликих вертикальних смуг зеленого (Лісова
Буча) і жовтого (Степова Буча) кольорів, розділених посередині смугою білого
кольору, яка символізує залізничну колію.
Наше місто
має свою пісенну візитку – гімн. Вірші – Олександра Медведєва, покладені на
музику Михайла Катричка. Назва: «Буча – місто моє рідне».
Художник1
демонструє відеопрезентацію
мальовничих куточків міста Бучі, який супроводжується аудіозаписом гімну «Буча - місто моє рідне»
Літератор 1:
Безмежно з дитинства кохаю
Красу свого рідного краю -
Небес голубінь неозору,
Сосну в надвечір’ї прозору.
І місяць у хмарах сріблястих,
І синій промінчик волошки
В пшеничному морі колосся.
Літератор 2:
У ліс завітаю я знову
На тиху сердечну розмову
Як пахне достигла суниця
І сонцем пропалена глиця!
Я чую зозулі кування,
І свіжість весняного листя,
Берізок тремтливих зітхання
Сплели свої віти в косиці.
Тонкі білокорі сестриці
Літератор 3: Дійсно, наша Буча
прекрасна, мальовнича, чудова у всі пори року. Розложисті дуби, стрункі сосни,
пірамідальні ялини розкинулись шатром над містом, оберігаючи його від буревіїв,
палючого сонця, наповнюють його неповторним ароматом глиці, листя і духмяних трав.
Краса поєдналась із здоров’ям - унікальний санаторно-курортний клімат наповнює життєвими силами. Письменник
Юрій Яновський говорив: «Чудовий Ворзель, але там надто волого, прекрасний
Ірпінь, але там надто сухо. Буча! - незрівнянне місце щодо природних умов для
здорового життя людини»!»
Історик 4. Буча має більш, ніж вікову, історію. На берегах річок Ірпінь та
Буча люди мешкали з давніх-давен. Про це свідчать археологічні та
палеонтологічні знахідки: уламки кераміки, що відноситься до IX століття, бронзові
вироби, череп і кістки шерстистого носорога. Одним з головних занять мешканців
цих місць був залізоробний промисел. Про це свідчать рештки давніх плавильних
печей. Першими поселеннями на території сучасної Бучі, про яке є письмова
згадка, були жителі села Яблунька.
Історик 5: Землі, на яких виникло селище Буча, в кінці
XIX ст. належали поміщикам Василеві та Володимирові Красовським, Сагатовському,
Пиховському, Соколовському. Перший будинок на території сучасної Бучі був
побудований ще у 1897 році. Він
належав Гнату Лясковському, який працював управителем у поміщика Сагатовського.
У 1898 році розпочалося будівництво Києво-Ковельської залізниці, а два роки по
тому був побудований полустанок Буча. Селище розташувалось між притоками річок
Ірпінь, Рокач і Буча, що і дало назву цій місцевості.
Історик
6: Назва Буча - досить своєрідна і
незвичайна. За легендою, під час будівництва залізниці робітникам не виплатили
гроші і вони зчинили страшенний галас, «бучу», як тоді говорили. Тому так і
назвали залізничну станцію, де відбулася ця подія.
Проте існує і інша думка щодо походження назви Буча. Відомий вчений,
кандидат історичних наук М.Рибаков стверджує, що на стародавніх картах вже до
цього була позначена річка із назвою Буча. Саме від неї отримала назву і станція
і селище.
Історик 7: У «Тлумачному
словнику живої великоросійської мови» В.Даля пояснюється, що «буча» - це
корінна вода, яка піднімається в річці під час скресання криги до межені;
«бучадити» - піднімати рівень води вище межені, а «бучала» - це вир або глибока
яма, залита водою. Отже, селище могли назвати Бучею тому, що поряд була річка з
бурхливою течією, яка навесні виходила з берегів і широко заливала місцевість.
Історик
8: Києво-Ковельська
залізниця була введена в експлуатацію 6 жовтня 1902 року. Саме тоді з’являються
невеличкі поселення біля залізничних роз’їздів Буча та Ворзель, де почали
селитися перші залізничники. Дуже швидко Буча почала перетворюватись на дачне
селище, де залюбки відпочивали столичні міщани та інтелігенція. Так, у 1909
році в селищі було 79 дачних садиб, а у 1912 тут уже було 12 вулиць та 340
впорядкованих дачних помешкань.
Історик 9: Особливою красою,
багатством та вишуканістю відрізнялася дача відомого київського адвоката
Неметті, яку він придбав у подарунок своїй дружині - видатній актрисі
М.Інсаровій. Серед розкішного саду, який утопав у безлічі квітів, були зроблені
два невеличких мальовничих озера з перекидними містками, по яких граціозно
плавали чорні та білі лебеді - неабияке диво у ті часи. На жаль, парк та озера
Неметті занепали, а у післявоєнний час були зруйновані.
Історик 10: Красою,
витонченістю форм та стилю вирізнялась також дача радника правління
Києво-Ковельської залізниці Штамма, збудована в стилі середньовічного
лицарського мисливського замку. На той час ця споруда знаходилась у глухому
лісі, який оточував її з усіх боків. Навколо будівлі був розбитий сад і
мальовничий парк. У парку були басейн та чудова алея з фонтанами і античними
скульптурами. Неподалік було влаштовано вітровий насос. Він подавав воду до
резервуара на горішньому поверсі споруди, звідки вона надходила у водогін.
Штамм був людиною освіченою і працьовитою, сам брав участь у будівництві
будинку, зібрав прекрасну бібліотеку, де було багато унікальних видань.
Художник 2 за
допомогою мультимедійного проектора проводить фотоекскурсію в минуле Бучі.
Фото 1- територія
майбутнього супермаркету «ЕКО» та кінотеатру «Акваріусу» (1978р.)
Фото 2. – майбутня
траса, вул. Нове Шосе
Фото 3 – вокзал (до 70-х
років)
Фото 4 –Парк Слави (до
70-х років)
Фото 5 теж вокзал (1960
р)
Фото 6 – перехрестя вул.
Нове Шосе та Вокзальна
Фото 7 – селище Буча до
70-х років, будинок на Ястремщині
Літератор 4:
Рідне місто
Ви спитаєте, де я живу
Що за місто?
Я скажу – красивішого міста немає.
Хоч і сто кілометрів пройдіть, хоч і триста.
А знаходиться
там – де природа сама.
Там – де сосни стрункі розмовляють з вітрами.
Де дуби вікові варту часу несуть.
Де розноситься ехом лісами, ланами
Ритм коліс поїздів, що надривно гудуть.
Де повітря п’янке, де тумани мохнасті
Понад річкою стеляться аж до хатів.
Де лунають пісні і на долю, й на щастя.
Не забути ніколи їх,
Хоч би й хотів
Рідне місто моє молоде і квітуче.
Довголіття бажаю тобі, моя Буча!
Володимир Хоменко
Вчитель: Чудова природа
Бучі, її цілюще повітря приваблювали до неї багатьох талановитих людей.
Наступна розповідь - про людей, які прославили наше місто далеко за його
межами.
Біограф 1: Життя Миколи Івановича Мурашка - це живопис,
мистецтво. Йому ще не виповнилось і п’яти років, а він уже малював на піску то
хату, то котика, то дерева. «Художником буде,» - жартував батько. Та жарту
судилося стати дійсністю. У 14 років відправили Миколу до Києва - у науку до
художника-реставратора. Проте Мурашко більше сам здобував знання, бо учитель
його вчив лише копіювати, а не творити. Але навчання у Петербурзі, знайомство з
видатними художниками Росії, дружба з Іллею Рєпіним, участь у виставках
передвижників надзвичайно збагатили Миколу Івановича Мурашка. Та не судилося художникові
закінчити навчання у Петербурзькій академії мистецтв - завадила важка хвороба.
Мурашко повертається в Україну, де починає навчати дітей живопису, створює
рисувальну школу, яка під його керівництвом стала відомою далеко за межами
батьківщини. Микола Іванович часто виїздив з учнями за місто для малювання з натури.
Біограф 2: Особливо
захоплювали художника мальовничі краєвиди Бучі. Облюбувавши Бучу, Микола
Іванович побудував тут затишний будиночок, посадив декоративні і фруктові
дерева, облаштував спортивні майданчики. З того часу сім’я Мурашка в основному
жила у Бучі, Микола Іванович писав тут свої кращі полотна - «Вид на Дніпро»,
«Українське село», «Річка Тетерів», «Коростишів», «Крим», «Ай-Петрі» та інші.
На жаль, багато бучанських етюдів художника не
збереглося, але картина «Озеро в Бучі» і сьогодні прикрашає оселю правнука
художника, що мешкає у нашому місті. Помер Микола Іванович Мурашко 9 вересня
1909 року у Бучі.
Біограф 3: На великій веранді
дачі Мурашка, яка знаходилася на місці школи- інтернату, влітку влаштовували
театральні вистави, в яких ще гімназистом як актор, а згодом, у студентські
роки як режисер брав участь юний Михайло Опанасович Булгаков - видатний
російський письменник, автор відомих творів «Майстер і Маргарита», «Біла гвардія»,
«Собаче серце», «Дні Турбіних» та інших .
Біограф 4: Десь у 1900 році
батьки Булгакова купили в Бучі дві десятини лісу і побудували дачу на п’ять
кімнат з двома верандами та великою коморою. Щоліта велика родина Булгакових (в
ній було семеро дітей) переїздила із Києва в Бучу. На віз вантажили багато
речей, навіть піаніно. Вечорами на дачі Мурашка або Булгакових влаштовували
концерти, вистави, вдень діти гралися на спортивних майданчиках. У студентські
роки Михайло Булгаков підробляв контролером на дачних поїздах. Улітку 1910 року
Михайло закохався у киянку Тетяну Лаппа. Майбутня дружина письменника також
гостювала на дачі Булгакових.
Біограф 5: У подальшому
спогади про дачу, про Бучу для М.Булгакова були більше, ніж спогади про
дитинство. Тут, у Бучі, відбулось становлення його особистості, формувались
його світогляд та життєва позиція. У його пам’яті назавжди залишився будинок як
дивний світ, де, неначе музика, звучала людська доброта, панували щирість та
дружба. Ця аура не раз відтворювалась на сторінках булгаковських творів на
противагу важким сірим будням. На жаль, не зберігся будинок Булгакових - взимку
1918 року він згорів. Від дачі Булгакових залишилася лише стара яблуня, яка
взимку здається зовсім сухою, мертвою, але навесні на ній з’являються нові
пагони, білий цвіт.
Біограф 6: Великою популярністю в
Бучі користувався лікар, професор-гідропат Вітольд Болеславович Камінський,
який проживав у нашій місцевості з 1920 року. Він учив, що лікувати потрібно не
той чи інший орган тіла, а весь організм, тому що хворобливі симптоми є ознакою
захворювання всього організму. В.Б.Камінський не давав уколів, не визнавав
ліків. Лікар вважав, що організм має все необхідне, щоб подолати хворобу. Треба
тільки створити організмові такі умови, які б спонукали його нормально
функціонувати. Такі умови Камінський створював водними процедурами - ванни,
душі, промивання порожнини, пари, а також дієта, повітряні та сонячні ванни,
гімнастика та масаж. До лікаря зверталися безнадійно хворі, і він їх
виліковував. В.Б.Камінський доказував, що майже всі хвороби можна вилікувати
водними процедурами. Лікар відзначався своєю добротою. Бідняків він лікував
безкоштовно, а дізнавшись, що пацієнту, якого він вилікував немає за що доїхати
додому, давав йому гроші на дорогу. Коли Камінського запитували, скільки
коштуватиме лікування, він відповідав: «Давайте лікуватися, а потім самі
вирішуйте, скільки платити і чи платити взагалі».
Біограф 7: Слава Камінського зростала, потік хворих до нього
збільшувався. Вітольд Болеславович працював з великою напругою. І все ж
знаходив час, щоб готувати до друку
друге розширене видання книги «Друг здравія». Титанічна праця підірвала
здоров’я лікаря.
Розповідають, що
він доручив доньці розставити шахи для гри, сам пішов до криниці, витягнув
відро води, сів на лаву поруч і помер. Серце не витримало багатолітньої
виснажливої праці. Це сталося у квітні 1931 року. В останній путь лікаря
Камінського проводжала всі жителі Бучі. Методику лікування В.Б.Камінського
знають і використовують у багатьох країнах. У 1990 році на будинку в Бучі, де
жив лікар, встановлено меморіальну дошку, а у 1993 році на могилі Вітольда
Болеславовича Камінського, який залишив після себе добру пам’ять, встановлено
пам’ятний знак.
Біограф 8: Живе у Бучі
чудова майстриня, автор багатьох орнаментів до вишивки та оздоблення одягу,
панно - художниця Любов Михайлівна Панченко. Її малюнки, графічні заставки,
колажі, гравюри-ілюстрації до повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»,
до віршів і поем Т.Шевченка відрізняються плавністю ліній, виразністю
композицій. Великим попитом користувався альбом Л.М.Панченко «Вишивання», де
зібрана сила-силенна її візерунків, вміщено практичні поради початківцям. Любов
Михайлівна вишиває і серветки, і одяг, і рушники, складає ескізи для вишивки на
основі народних пісень, казок, складає орнаменти, використовуючи природний
матеріал: не тільки різноманітні квітки, а і ягоди, звіряток, пташок. Майже всі
свої роботи Любов Михайлівна зберігає вдома. Особливо приваблюють її колажі:
«Тополя», «Думи мої», «Марія», «Білий цвіт», «Купальська ніч», «Скорбота»,
«Червона калина», «Козак Мамай». Навіть назви колажів майстрині свідчать про її
патріотизм, любов до України, тонкий смак. За все життя художниця не продала
жодного свого виробу. Вона зберігає їх для нащадків і щиро вірить у відродження
національної самосвідомості нашого народу, його моральної чистоти.
Біограф 9: У Бучі в різні часи проживали і зараз бувають відомі талановиті
люди: академік Євген Патон, академік, президент Національної академії наук
Борис Патон,, академік Феофіл Яновський, композитор Л.М.Ревуцький, співачка
Тетяна Торжевська, бандуристка Валентина Третякова, актор театру та кіно Сергій
Підгорний, поети Алла Диба та Леонід Закордонець і багато інших. Дійсно, щедра
на таланти наша рідна бучанська земля!
Вчитель: Наше місто має
не тільки багату історію, а одночасно і багату культурну та духовну спадщину. У
місті є багато пам’ятників, музеїв та красивих архітектурних споруд, які нам
зараз представлять наші дослідники.
Художник 3 презентує фотоекскурсію «Сучасна Буча»
Вчитель: Наша подорож
закінчується. Ми сьогодні дізнались багато нового і цікавого про наше
місто. Давайте спробуємо скласти сенкан про
улюблену Бучу.
Наприклад: Що? Буча
Яка? Сучасна,
красива, …
Що робить? Будується,
розвивається…
Відношення: Пишаємось,
прославляємо…
Узагальнення: Буча – найкраще місто.
Вчитель: Сьогодні ми подолали ще одну сходинку до нових знань.
Мені дуже хотілось би, щоб ви зрозуміли: треба не просто красиво говорити про
свою Батьківщину, своє місто, але й підтверджувати це своїми щоденними
справами. Ж.Ж. Руссо стверджував, що «Жити – це не значить дихати, це значить – діяти». І щоб життя наше стало
мистецтвом, ми повинні мати мету, яку прагнутимемо досягти на своєму життєвому
шляху. А яку мету в своєму житті ви поставите перед собою? Якими способами ви
намагатиметесь досягти її залежить тільки від вас. Тож давайте поділимося один
з одним, що для себе ви взяли сьогодні, які висновки зробили? Кожна група
проаналізує роботу товаришів і одночасно підведе підсумки роботи.
Відеоролик «Буча – найкраще місто»
Вчитель: На завершення
кожен з вас напише побажання для свого міста на сердечках. Я впевнена, що
виконавцями частини з цих побажань будете саме ви, а через кілька років ви самі
зможете впровадити в дію всі ці бажання.
Немає коментарів:
Дописати коментар